Войти

Регистрация Напомнить пароль

Категории:

Рубрики:

Максим Иванов

Мої контакти: maxym.ivanov[а]gmail.com vk.com/maxym.ivanov

Размер шрифта
10 Марта 2011, 20:03

Інформаційні війни. Війна «WikiLeaks»

Скандал навколо Wikileaks тільки починає набирати обертів і ми ще будемо чути досить багато суперечливої інформації і про пана Ассанжа, і про суперечливу реакцію США на цю проблему. Але постає питання – кому це дійсно вигідно, і які наслідки ми будемо мати для світової спільноти на фініші цього конфлікту? І чи взагалі буде фініш?

«Хто володіє інформацією, той володіє світом».

В. Черчілль


Говорячи про доступ і обробку інформації, основне, на що треба звертати увагу – це така собі, висловлюючись сучасною мовою, «фрешність інфи», або іншими словами – звертати увагу на інформацію, яка є «свіжеспеченою», адже сучасні технічні та електронні можливості дають змогу за лічені секунди відкорегувати, видозмінити, перемістити чи навіть видалити майже будь-яку інформацію у мережі. Один із найгучніших скандалів кінця 2010 року – інформаційний скандал із оприлюдненням начебто секретних документів листування диппредставництв США із Центром, опридлюднений ресурсом Wikileaks показує це.

Не варто недооцінювати можливості сучасних хакерів, адже досвід показує, що вони дійсно здатні на масштабні руйнування на електронних полях бою. Сучасні «кібервійни» в основному залежать від балансу сил наступаючої сторони та оборонної. Якщо перша з них має достатню перевагу над другою, то трапляються «кібератаки», наслідки яких передбачити дуже складно, але безперечно вони наносять шкоди як матеріальної – на багато тисяч, а то й мільйонів доларів, моральної – б’ють по репутації публічних, державних діячів чи простиї громадян, але і можуть призвести до катастроф локального, чи планетарного масштабу. Історія має безліч таких прикладів, зокрема:

1983 р. – на сьогоднішній час найбільш талановитий і здібний хакер світу, а на той час 19-ти річний юнак Кевін Митник, отримує незаконний доступ до комп’ютерів Пентагону, за що був заарештований, та провів за гратами півроку.

1994 р. – росіянин Володимир Лєвін отримує незаконний доступ до мережі американського банку Citibank та незаконно заволодіває 10 мільйонами доларів США. В жовтні 1997 р. його заарештовують та засуджують до трьох років позбавлення волі.


1999 р. – 16-ти річний хакер з ніком «c0mrade» здійснив несанкціонований доступ до головного серверу NASA. Хакер отримав вільний доступ до всіх файлів NASA, в тому числі, код міжнародної орбітальної станції. Збитки оцінюються у 1.7 мільйона доларів США, але в силу свого віку хакер не був засуджений до тюремного строку.

2001 р. – кібератака на сервер Міжнародного економічного форуму в Давосі хакерською групою Virtual Monkeywrench. Було викрадено конфіденційну інформацію про учасників форуму, зокрема про Білла Гейтса, Кофі Анана, Ясира Арафата. Частину інформації, зокрема номери кредитних карток та номери мобільних телефонів було поміщено у відкритий доступ. Винних не знайдено.

2002 р. – кібератака на одни із перших британських провайдерів Cloud Nine Communications. Збитки, нанесені компанії, були такого масштабу, що невдовзі вона припинила свою роботу.

2003 р. – громадянин Іспанії Сантьяго Гаррідо використав комп’ютерного черв’яка задля організації DDoS-атаки1 на IRC2, з якого його було вигнано за аморальну поведінку. В наслідок цієї атаки тимчасово без доступу в мережу залишилась третина інтернет-користувачів Іспанії, а сам Сантьяго Гаррідо був засуджений до двох років тюрми та штрафу у 1.3 мільйона євро.

Як бачимо, фактично доступ до інформації – навіть найбільш засекреченої, - по великому рахунку може отримати будь-яка людина, маючи грунтовні пізнання системі комп’ютерних мереж. Це наводить на тезу, що на сьогоднішній день немає інформації, яку би не можна було знайти чи отримати, постає питання лише, з яких джерел – офіційних, як випуски газет, журналів, вербальні засоби комунікації, чи неофіційних – злам інформаційних серверів, прослуховуванням тощо. Історія нам показує безліч прикладів та способів отримання інформації з неофіційних джерел, що призводило зазвичай до негативних наслідків як щодо особи, чи групи осіб, які проводили несанкціоновані операції по збору інформації, так щодо об’єкта доступу, якщо йшлося про збір інформації щодо діяльності конкретної особи.

Говорячи про інформаційні скандали, безперечно буде доречним згадати останній масштабний скандал, який за кількістю публікацій на шпальтах газет та в Інтернеті є найбільшим після теракту 11 вересня 2001 року у США. Мова йде про скандал із «зливом» дипломатичної переписки США із своїми дипломатичними установами у світі веб-ресурсом «WikiLeaks» у особі співзасновника ресурсу громадянина Австралії Джуліана Ассанжа.


Еще публикации:
« Назад Еще по теме Всего просмотров: 5468

Автор Максим Иванов

Мої контакти: maxym.ivanov[а]gmail.com vk.com/maxym.ivanov Профиль автора

Поиск публикаций в архиве